Украинская сорочечка

Пропадала. но, можно сказать, по уважительной причине. Наконец-то закончила вышивать и шить сорочечку для дочки, а пока ее делала не отвлекалась на разные мелочи.
Так что могу теперь похвастаться тем, что у моего солнышка есть обережная сорочечка вышитая и пошитая согласно традициям (во всяком случае согласно тем знаниям, которые я об этом имею).

Общий вид

Сорочечка шилась на возраст от 3 до 5 лет, из бязи, длиной до колена (хотелось бы из батиста или льняного полотна, но в магазинах моего города найти просто белый батист или лен большая редкость). Покрой с плечевыми вставками и ластовицей, без воротника. Все швы обработаны "козликом", все края - швом "назад иголку" ("козлик" не только выполняет декоративную функцию, он замыкает две разные детальки в одно энергетически целое полотно, так как у обережной сорочечки все края должны быть обработаны красной ниткой и не должно быть лишних прорех).

Горловинка и пазуха

Горловинку обвязала по краю крючком и протянула шнурочек, так как дитенка не любит воротники, а делать совсем открытую горловинку мне не хотелось, разрез пазухи обработан "качалочкой". Узор полностью разработан мной, на основе украинских орнаментов и вышит счетными швами.

Манжета

Подол

Ну и не обошлось без фото на модельке

 Дальше, если кому интересно, моя статья про украинскую сорочечку для деток, на украинском, так как по русски чего-то не печаталось.

Українська дитяча сорочка

На Україні першу справжню сорочку дитинці шили на 3 рочки. До цього в малюка не було власного одягу, або ж був, але не зашитий повністю попід руками. Вважалося, що до трьох років дитина ще тісно пов’язана з потойбічним світом і зшивати її одяг — переривати цей зв’язок. Отож, незалежно від достатку родини, дитинка отримувала власну сорочку тільки в три рочки. Наступну їй могли пошити в п’ять та в сім років, після цього віку кількість сорочок залежала від статків батьків. Кожна «доросліша» одежинка мала відображати зміни в розвитку дитини в духовному та фізичному плані. Разом з сорочкою додавалися інші елементи одягу, що підкреслювали наближення до дорослого життя, наприклад, пояс.

Зараз багато хто хоче зробити дитині вишиту сорочку. Однак не слід забувати, що суто дитячої вишивки на Україні не було. Всі узори та елементи вишивки мали конкретне значення і призначення, співвідносилися з певними етапами в житті людини. Вважалося, що до семи років дитина перебуває під захистом матері й іншого не потребує. Засилля вишитих символів на одязі могло зашкодити духовному чи фізичному розвитку. Навіть найпростіший візерунок, за повір’ям, міг як допомогти дитинці, так і накликати на неї хвороби чи негаразди.

Отже, перша сорочка майже ніколи не вишивалася. Узори на ній були тільки в тому випадку, коли її перешивали з материної чи батькової, і траплялося таке рідко. Перша сорочка могла бути лише оброблена по краю червоною ниткою, що мало захищати від лихого ока та хвороб. Сорочечка на п’ять років уже могла бути з елементами, що мали захисне значення або вказували на статеву приналежність (символи землі, сонця, води, Всесвіту, Берегиня, або ж дубове листячко для хлопчиків та квіточки для дівчинки). Проте ці акценти були в початковій формі. Так, якщо для хлопчика й вишивали дубове листя, то при ньому не було жолудів, бо це ознака дорослішого віку. Для дівчинки вишивали квіточки в пуп’янках, нерозкриті, якщо вишивали символи землі — це було незасіяне поле. Вишивали найчастіше білим. Сорочка на сім років вже могла бути більш яскравою.

З семи років вишивка на одязі дитини ряснішала за кольорами і символікою. Зазвичай це залежало від традицій місцевості, достатку родини, якихось особливих сторін життя. Найбільшого розмаїття та багатства вишивка на одязі набувала до шлюбного віку, потім поступово її кількість та яскравість зменшувалися.

Були певні забобони щодо використання мережки. Вона символізувала місток між цим та потойбічним світом. Тому її уникали на хлопчачому одязі до повноліття, на дівчачому — до семи-десяти років. Адже, за віруваннями, дівчата належали і цьому світові, й іншому, а хлопчики — тільки цьому. Тож вишивання мережки на хлоп’ячій сорочці могло призвести до передчасної смерті. Також у вишивці хлопчачих, а потім і чоловічих сорочок уникали блакитних або синіх відтінків, бо це були кольори літніх або ж духовно просвітлених людей.

На дівчачих та дівочих сорочках не вишивали «ламаної гілки», бо «зламати гілку» — це позбавити цноти. Готовність дівчаток до шлюбу символізували вишиті калина, ружі чи троянди. Для хлопців шлюбного віку вишивали візерунок з виноградом чи хмелем.

Якщо ви хочете вишити для своєї дитинки сорочечку з традиційним орнаментом, не наслідуйте моду наосліп. Краса сорочки не в кількості вишитих на ній узорів, а в її відповідності до віку та потреб власника. Тож уважно придивіться до обраного візерунка. Можливо, там варто змінити чи прибрати деякі елементи.

На жаль, знання символіки української вишивки, кольорів та їх комбінацій майже втрачені. Те, що ми нині знаємо, зібрано на основі досліджень вірувань, символіки та традицій слов’янських народів загалом. Тому, вишиваючи сорочку собі чи своїм рідним, треба покладатися не тільки на зміст орнаменту, але й на власні інтуїцію й відчуття.

P.S. если возникнет желание утянуть и повесить ее себе или использовать где-то еще, большая просьба указать автора или ссылку на статью в блоге.